Рак сечового міхура

Рак сечового міхура — онкологічне захворювання, що супроводжується розвитком злоякісної освіти у слизовій оболонці або у його стінці. Останніми роками спостерігається тенденція до зростання захворюваності. Майже 80% пацієнтів – представники вікової категорії 50-80 років, пік захворювання припадає на хворих, які досягли 70-річного віку. Рівень смертності у розвинених країнах не перевищує 8%.

Типи патології

Залежно від ураження типу тканини, що становить стінку сечового міхура, виділяють декілька видів раку сечового міхура, які включають:

1. Уротеліальна карцинома або перехідно-клітинна карцинома — зустрічається більш ніж у 90% усіх випадків.

Ці види раку починаються в уротеліальних клітинах, що вистилають внутрішню частину сечового міхура. Уротеліальні клітини також вистилають інші частини сечовивідних шляхів, такі як частина нирок, яка з’єднується з сечоводом (названа нирковою балією), сечоводи та уретру. У людей з раком сечового міхура іноді бувають пухлини в цих місцях, тому необхідно перевіряти всі сечовивідні шляхи на наявність пухлин. сечового міхура). Перехідно-клітинна карцинома може бути низьким або високим ступенем злоякісності. Якщо вона низька, то малоймовірно, що вона пошириться в більш глибокі шари сечового міхура або де-небудь ще у вашому тілі. Також менш імовірно, що вона повернеться після лікування. Якщо це високий рівень злоякісності, процес з більшою ймовірністю пошириться на більш глибокі шари сечового міхура, інші частини тіла і лімфатичні вузли. Він може повернутися після лікування. Перехідно-клітинна карцином високого ступеня злоякісності — це тип раку сечового міхура, який з більшою ймовірністю небезпечний для життя.

2. Плоскоклітинна карцинома пов’язана з хронічним роздратуванням сечового міхура — наприклад, через інфекцію або тривале використання сечового катетера.

Плоскоклітинний рак сечового міхура в Європі та США зустрічається рідко. Це частіше зустрічається у тих частинах світу, де паразитарна інфекція – шистосомоз, є частою причиною інфекцій сечового міхура. Плоскоклітинний рак – така пухлина більш підступна, схильна до метастазування, зустрічається дуже рідко (найчастіше – у пацієнтів з хронічно подразненою слизовою або паразитарною інвазією органу).

3. Аденокарцинома — починається в клітинах сечового міхура, які складають секретуючі слиз залози. Аденокарцинома сечового міхура зустрічається дуже рідко та представлена первинною пухлиною.

Більш ніж 40% пацієнтів виникають повторні пухлини (локалізація може змінюватися). Особливо актуальна ситуація для великих низькодиференційованих або патологічних утворень, що активно розростаються. Метастазування раку сечового міхура можливе у легені, печінку, кісткову тканину та лімфатичні вузли.

Фактори ризику раку сечового міхура

Онкологи виділяють кілька ключових факторів, що сприяють розвитку хвороби і можуть призвести до видалення сечового міхура:

• Куріння – основний фактор розвитку раку сечового міхура (провокує утворення пухлини більш ніж у 50% випадків серед чоловіків, а у жінок – близько третини);
• Зловживання нестероїдними протизапальними засобами для знеболювання;
• Промислові канцерогени – мається на увазі тривалий або частий контакт з хімікатами, що застосовуються в лакофарбовій, кабельній та гумовій промисловості);
• Хронічні інфекції органу – зокрема, цистит;
• Вроджені дефекти органу;
• Тривалий курс циклофосфаміду (протипухлинний хіміотерапевтичний препарат);
• Хронічне роздратування слизової оболонки — наприклад, внаслідок каменів у сечовому міхурі, при шистосомозі — паразитарна інфекція).

Симптоматика патології

Раннім проявом хвороби є виділення крові при сечовипусканні (мікро або макрогематурія). Незначне виділення крові, як правило, буває епізодичним, забарвлює сечу в рожевий колір, довго не триває. В інших випадках стрімко розвивається тотальна гематурія, для якої характерне виділення великої кількості крові, що забарвлює сечу в червоний колір, можливі кров’яні згустки. Тривала або потужна гематурія призводить до тампонади сечового міхура і гострої затримки сечі (при цьому у хворого відзначається стрімке зниження гемоглобіну, іноді – анемія). У міру розростання пухлини сечовипускання стає болючим, прискореним, іноді утрудненим. На перших стадіях раку хворобливі відчуття характерні лише наповненого міхура. При проростанні м’язової стінки болі стають незмінними. Зростаючий пухлинний вузол здавлює гирло сечоводу, при цьому порушується відтік сечі з відповідної нирки. Це призводить до розвитку гідронефрозу, виникає гострий больовий напад, схожий з нирковою колікою. Деякі види раку схильні до розпаду, що провокує розвиток інфекцій сечовивідних шляхів (сеча стає гнійною, смердючою).

Методи лікування та прогноз

Лікування раку сечового міхура має на увазі комплексний підхід: терапія включає хірургічний, променевий та медикаментозний метод. Тактика лікування залежить від специфіки перебігу патологічного процесу.

Хірургічний

Перший етап лікування – видалення пухлини (ТУР, трансуретральна резекція). Після цього обов’язково слід імунотерапія чи променева терапія. Це найбільш ефективний метод боротьби з раком на ранніх стадіях та дозволяє зберегти функціональність органу. Якщо пухлина проросла вглиб стінки міхура, знадобиться видалення сечового міхура (радикальна цистектомія) з подальшим формуванням штучної заміни видаленому органу (для цього використовується частина товстої кишки).

Хіміотерапія

Має на увазі введення цитостатичного препарату, головне завдання якого – знизити ризик рецидиву. Хіміотерапію можна застосовувати як до, так і після хірургічного видалення сечового міхура. Метод вважається найбільш ефективним лікуванням поширених форм раку сечового міхура.

Променева хіміотерапія

Допомагає зменшити розмір патологічної освіти задля спрощення хірургічної процедури. Нерідко застосовується при виявленні кровотечі, знижує больовий синдром при метастазуванні раку кістки. При завершенні лікувального курсу рекомендовано спостереження в онколога та уролога для своєчасного виявлення можливого рецидиву.

Профілактика хвороби

Щоб суттєво знизити ризик розвитку раку сечового міхура та виключити його видалення, фахівці рекомендують регулярно відвідувати сімейного лікаря, а також виключити можливі фактори ризику:

• Курцям забути про цю згубну звичку, однозначно, припинення куріння знижує ризик розвитку раку;
• Під час роботи з хімікатами виключити ймовірність контакту з ними, максимально убезпечивши себе (засоби індивідуального та колективного хімічного захисту, обов’язкова диспансеризація) або змінити діяльність;
• Радикально лікувати папіломи сечового міхура, цистит;
• Пити достатню кількість води, регулярно випорожнювати сечовий міхур.